Так, коли я тільки почав цікавитися музикою, я був впевнений, що крім репу нічого іншого слухати неможливо. Для миене існували Бед Бі, Емілем і… можливо Каста. Все.
Пізніше моя зацікавленість до музики впала. А реп мене навіть почав нервувати. Тоді я не міг пояснити чому це так, а головне – чому попри те, що він мене нервував, я продовжував його робити. Продовжую і досі. Тепер я можу все це пояснити, а також те, чому мене більше зараз впирає етніка.

Етнікою я почав цікавитися роки 4 тому, можливо більше. Причому не чистою, а мішаною. Ну там Етно-рок, Етно-ска, Етно-грандж… І всі ті гурти, які я бачив, виглядали не модно, зате дуже живо на сцені. І під них люди стрибали і відривалися. І відривалися не тому що це модно, а тому, що це немодно. Ну якось так. А я продовжував робити реп.

Потім я спілкувався з деякими музикантами…І всі вони були захоплені УКРАЇНСЬКОЮ музикою.

І тоді я зрозумів. Що музика стала просто модною. Наприклад (говорю суто про реп) музиканти почали в кожну пісню додавати клепи, бо це модно.
Натхненні успіхом СТ1Ма, всі почали робити баловий реп. Виокремити з загальної маси можна п»ять груп максимум. На фестах стало нецікаво. Всі дуже схожі, а ряд їх тем завершується як правило набором пісень про
А) тьолок
Б) тачки
В) бабло
Г) машини
Д) алкоголь і наркоту
Це все.

Багато хто відкрив для себе саундклік. Після цього відпала необхідність вигадувати мелодії. Можна нагло красти мінуси з Інтернету, а теми для пісень… «я зи бест оф зи бест оф зи бест». Цим все обмежується.
Через це реп стає не цікавим.
Намагаючись бути схожими на американських аренбішників, ми стали несхожі на себе.

ВоваЗіЛьвова… може й є якісь пісні… але це не наше якесь… це фальшиве… принаймні мені так здається…
Потап і НьюСкул… не хочеться навіть говорити…
А з розкручених це все.
Якщо ми так і продовжимо бути намагатися модними, реп-музика, як мистецтво, згніє з середини. А жаль…

Источник: http://Білченя (с)